Педагогічна виставка 2020 рік. «Формування соціальної та полікультурної компетенції під час виховної взаємодія»

Анотація перспективного педагогічного досвіду

(методичні рекомендації для оптимізації представлення інформації про перспективний педагогічний досвід на сайті ІАМЦ департаменту )

Номінація (секція) Виставки: «Нова українська школа: виховання і розвиток»

Секція: Секція «Позашкілля»

Інформація про авторів досвіду: Вчитель: Кравченко Галина Олександрівна, вчитель російської мови і літератури;  Глазиріна Олена Валериіївна, вчитель німецької мови.

Контактна інформація про навчальний заклад (освітню установу): Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №103 Запорізької міської ради Запорізької області

директор ПІБ: Ситенко Неля Юріївна

Адреса школи: Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 18-А

тел.:  279-95-92

email: school103zp@ukr.net

http://gradum103.zp.ua/

Тема досвіду:

«Формування соціальної та полікультурної компетенції під час виховної взаємодія»

Провідна педагогічна ідея досвіду: Позакласний заход двома мовами - навчальне заняття, що поєднує зміст двох предметів одного циклу, на які позначена тема, розглядається з різних точок зору. Виклад, дослідження проблеми одного предмета знаходить продовження в іншому; межпредметні зв’язки реалізуються в процесі викладання дисциплін з освітньої області.  Особливого значення у навчальній діяльності набуває формування вміння вести продуктивний діалог, у тому числі іноземною мовою, з представниками інших країн, культур, націй. Мовні контакти й актуалізація іншомовного дискурсу багатомовцями нерозривно пов'язані з комунікативною, мовною й соціокультурною компетенцією учнів, об'єднаними під спільним поняттям іншомовної компетенції. Іншомовна компетенція здобувачів освіти становить сукупність знань, умінь і навичок формальної, смислової й нормативної актуалізації засобів контактуючих мов. Іншомовна компетенція індивіда становить єдність синхронно взаємодіючих мовної, комунікативної й соціокультурної компетенцій та є визначальним фактором у процесі іншомовного спілкування в позакласний час. Процес формування іншомовної компетенції індивіда є довготривалим і здійснюється шляхом мовної, психологічної та соціокультурної адаптації індивіда в іншомовному просторі. Результатом цього є здатність самовиражатися за допомогою засобів вторинних мовної й культурної систем на рівні з засобами його первинної мови й культури.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду: Сучасний розвиток української держави та зростаюча потреба у спілкуванні з іншими народами вимагає істотних змін у підходах до вивчення мов. Для громадян України нагальною є потреба досконалого опанування іноземних мов як засобу спілкування із громадянами інших країн, взаєморозуміння з представниками інших культурних спільнот. Посилення важливості іноземних мов як наслідок глобалізації, розширення міжнародних контактів та доступ до інших культур  викликали неабиякий інтерес до проблем мовної освіти, пошуку методів прискорення, полегшення та підвищення ефективності навчання іноземних мов як в Україні, так і за кордоном. Найкраща можливість перетворити іноземну мову у засіб спілкування полягає у тому, щоб вона стала засобом викладання навчальних предметів, тобто перетворити навчання мов на систему двомовної освіти, включаючи позакласне спілкування.

Науково-теоретична база досвіду: Явище багатомовності досліджували багато науковців як в Україні, так і за кордоном (Л. Щерба, Г. Шугард, Н. Протченко, Ю. Жлуктенко, В. Аврорін, Є. Верещагін, Ю. Дешерієв, М. Михайлов, У. Вайнрайх, М. Сігуан,У. Маккі, М. Певзнер, А. Ширін та ін.). Питання багатомовної освіти як складової, аналіз спеціальної літератури свідчить про значний інтерес сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців до проблем мовної освіти в цілому та багатомовного навчання зокрема. Серед наших учених можна виділити М. Степаненко, Н. Степаненко (тенденції, що впливають на моделі лінгвістичної освіти в Україні), Н.Нікольську, О. Першукову (багатомовність та двомовність у європейській шкільній освіті), О. Зіноватну (мовна освіта у США в контексті мовної політики), О. Литвинова, С. Лук’янчук (двомовне навчання у школах США), І. Тараненко (форми і методи білінгвального навчання у практиці американської школи).

Стисла анотація досвіду: Сучасний розвиток української держави та зростаюча потреба у спілкуванні з іншими народами вимагає істотних змін у підходах до навчання мов. Для громадян України нагальною є потреба досконалого опанування іноземних мов як засобів спілкування із громадянами інших країн, взаєморозуміння з представниками інших культурних спільнот. Але уваги і турботи потребує збереження багатогомовного спадку, що ми отримали у вигляді державної української мови та мов національних меншин, які проживають на території України. Отже, суттєвого удосконалення потребує уся система навчання мовних дисциплін у навчальних закладах нашої держави, зокрема її орієнтації на індивідуалізацію навчання задля самореалізації учнів з врахуванням їх особистісних потреб.

Залучення учнів до всіх видів мовленнєвої діяльності на предметних уроках та позакласних заходів. Учителям важливо звертати увагу на рецептивні види мовленнєвої діяльності: слухання, розуміння (аудіювання) й читання. Мовна освіта є важливим засобом, котрий формує свідомість особистості та її здатність бути соціально мобільною в суспільстві, сприяє веденню діалогу культур у світі, що глобалізується навколо розв’язання різноманітних проблем. Нові реалії вимагають змін у визначенні до рівнів володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю.

Особливої актуальності набуває багатомовна освіта у світлі загальноєвропейських полімовних тенденцій, інтеграції нашої держави до європейського освітнього простору.

Результативність впровадження досвіду:

Розвиток України як багатонаціональної держави, формування громадянського демократичного суспільства, відкритого стосовно іншим країнам, народам і культурам, трансформування загальної середньої освіти в умовах глобалізації суспільства потребує розроблення нових підходів до навчання підростаючого покоління у контексті відродження ідей національної та полікультурної освіти. Серед основних завдань, поставлених перед сучасною освітою в Україні, постає підготовка молоді до життя у багатокультурному, глобалізованому суспільстві. Сучасний розвиток української держави та зростаюча потреба у спілкуванні з іншими народами вимагає істотних змін у підходах до навчання мов. Для громадян України нагальною є потреба досконалого опанування іноземних мов як засобів спілкування із громадянами інших країн, взаєморозуміння з представниками інших культурних спільнот. Але уваги і турботи потребує збереження багатогомовного спадку, що ми отримали у вигляді державної української мови та мов національних меншин, які проживають на території України. Отже, суттєвого удосконалення потребує уся система навчання мовних дисциплін у навчальних закладах нашої держави, зокрема її орієнтації на індивідуалізацію навчання задля самореалізації учнів з врахуванням їх особистісних потреб. Результатом навчання мов повинна стати особистісна багатомовність, яка передбачає усвідомлене розмежування мовних систем і відносно вільний перехід з однієї мови на іншу залежно від зміни ситуації та життєвих потреб. Політичні та суспільні зміни, які відбуваються у сучасному світі та в Європі.

Репрезентація досвіду:

Забезпечити впровадження на рівні  практичної реалізації в навчально-виховному процесі при обміну опитом на семінарах, педрадах, методичних об’єднань, друкування  в фахових журналах та на сайтах та блогах у вільному доступі. http://galina-galina-kravchenko.blogspot.com/2012/03/4-17-18.html

Тегі: балади російських та зарубіжних письменників, позашкільні заходи, багатомовність, формуванню різних видів компетентностей,  реалізації творчого потенціалу учнів,  використання групової роботи.

Посилання на матеріал:

1.      Жажева С. А., Жажева Д. Д. Позакласна робота з російської мови в умовах полікультурного освітнього простору // Концепт. - 2014. -№ 01 (січень).

2.      https://vkr.pspu.ru/uploads/5525/vkr.pdf Розвиток соціокультурної компетенції школярів через  оволодіння іншомовною масовою культурою.

3.      Полікультурна освіта - актуальна проблема сучасної школи. https://infourok.ru/polikulturnoe-obrazovanie-v-nachalnoy-shkole-3895499.html

4.      Смол’ян О.Г.. Теорія і практика розвитку толерантності засобами полікультурної освітньої платформи. https://run.unl.pt/bitstream/10362/24609/1/CICS.NOVA

Формування соціальної та полікультурної компетенції під час виховної взаємодія

Процес соціалізації людини пов'язаний не тільки з його включенням в усі нові системи відносин і зв'язків з навколишнім суспільством, а й з оволодінням якимись загальними формами опису і відображення дійсності. Цим змістом людина опановує, взаємодіючи з «еталонними центрами знань» (О.В. Долженко).

Освіта реалізує свої функції - особистісно-творчу, культуро-творчу і професійну - у специфічній соціокультурної ситуації.

Ефективність системи полікультурної освіти в реалізації соціального замовлення сучасного суспільства і освітньої потреби кожної особистості залежить від того, наскільки органічно поєднуються між собою її елементи: цілі, завдання, зміст і методи, тобто від ступеня організації виховного процесу як цілеспрямованої системи (В.Н. Максимова).

Істотні зміни, які відбуваються в сучасному суспільстві, ставлять на порядок денний необхідність полікультурної освіти, викликаного посиленням взаємовпливу етнокультурних груп, трансформацією групового та індивідуального свідомості особистостей багатонаціонального, полілінгвального і полікультурного суспільства. Та все це актуалізує проблему формування полікультурних компетенцій, важливою складовою якої є толерантність.

В соціально-педагогічному контексті полікультурна освіта є способом формування певних соціально та ціннісно-орієнтаційних схильностей комунікативних і емпатійних умінь, що дозволяють особистості здійснювати інтенсивне міжкультурна взаємодія і проявляти розуміння інших культур, а також толерантність по відношенню до їх носіїв.

В системі шкільної освіти виділяють два основних методологічних підходи до виховання толерантності. Перший підхід - особистісно-орієнтований, який має на увазі визнання права кожного учня на свободу, самовизначення, індивідуальність і самовираження; опору при взаємодії і навчанні на мотивацію, цінності, досвід, «Я-концепцію» учня; а також побудова траєкторії навчання учня на основі і з урахуванням його здібностей і потреб, що передбачає індивідуальний підхід до кожного учня. Другий підхід до виховання толерантності - діяльнісний, який реалізується з опорою на активність, свідомість і самостійність учня; його орієнтацію не так на вербальний вплив, а на діяльність самої дитини; забезпечення суб'єктивної свободи у виборі діяльності та її компонентів.

Говорячи про полікультурності як умінні вести діалог, розуміти людини іншої культури, сприймати його таким, як він є, підтримувати його в критичній ситуації, а також як про можливість збагачення своєї культури, коли, розуміючи іншого, багатієш сам, можна стверджувати, що саме полікультурність особистості є одним з ефективних засобів протистояння негативним наслідкам глобалізації, пом'якшувальною фактором глобалізаційних процесів.

Мета полікультурної освіти полягає у формуванні людини, здатного до активної і ефективної життєдіяльності в багатонаціональній і полікультурному середовищі, що володіє розвиненим почуттям розуміння і поваги інших культур, вміннями жити в мирі та злагоді з людьми різних національностей, рас, вірувань. З цієї мети випливають конкретні завдання полікультурної освіти:

·                    глибоке і всебічне оволодіння учнями культурою свого власного народу, що є неодмінною умовою інтеграції в інші культури;

·                    формування в учнів уявлень про різноманіття культур в світі, виховання позитивного ставлення до культурних відмінностей, що забезпечує прогрес людства і умови для самореалізації особистості;

·                    створення умов для інтеграції учнів в культури інших народів;

·                    розвиток умінь і навичок продуктивної взаємодії з носіями різних культур;

·                    виховання учнів в дусі миру, терпимості, гуманного міжнаціонального спілкування.

Зміст полікультурної освіти багатоаспектний і відрізняється високим ступенем 

міждисциплінарності, яка дозволяє розглядати проблеми полікультурного освіти в складі 

навчальних дисциплін гуманітарного, природничо-наукового, художньо-естетичного 

циклів і в спеціальних курсах з історії та культури окремих народів.

Освоєння етнокльтурного досвіду сприяє усвідомленню того, що рідна культура 
є однією з форм культурного різноманіття світу, частиною досягнень цілісного взаємозалежного світу, В контексті полікультурної освіти акцент зміщується на закладені в етнічних культурах цінності, що мають прогностичне значення, що сприяють розвитку особистості, соціальному і науково-технічного прогресу, встановленню добросусідського співробітництва на міжособистісному, державному, міжнародному рівнях.

Інший напрямок полікультурної освіти - залучення учнів до мов і культур народів, які проживають як в Україні, так і за кордоном.

Зіставлення елементів культури іншої країни зі знанням рідної культури дає можливість 

отримати підтвердження ідеї різноманіття культур, усвідомити особливості культурних 

проявів, зумовлені специфікою економічного, політичного і соціального розвитку, 

прийняти ці особливості як даність, враховувати їх у взаєминах з носіями інших культур,

 викликаючи почуття поваги до культурних досягнень іншого народу, причетність до його

 проблем і труднощів, прагнення до культурного співробітництва із зарубіжними країнами.

В цілому зміст загальноосвітніх навчальних курсів дає школяреві можливість засвоїти такі основні поняття і категорії полікультурної освіти, як самобутність, унікальність, культурна традиція, духовна культура, етнічна ідентифікація, національна самосвідомість, світова культура, спільне коріння культур, різноманіття культур, відмінності між культурами. взаємовплив культур, міжкультурна комунікація, культурна конвергенція. культура міжнаціонального спілкування, конфлікт, культура світу, взаєморозуміння, злагода, солідарність, співпраця, ненасильство, толерантність та ін.

Рішення задач полікультурної освіти вимагає широкого використання активних методів навчання і виховання. Провідне місце в них займають творчо-пошукова діяльність учнів, дискусії. симпозіуми, групова і індивідуальна, самостійна робота, розробка проектів, рольові ігри, драматизація, тренінги, в ході яких учень набуває досвід вирішення проблем, пов'язаних з особливостями взаємодії в полікультурному середовищі, і які спрямовані на формування культури спілкування. У цьому випадку учень стає суб'єктом навчального процесу, який будується при конструюванні безпосереднього досвіду. Це активізує його пізнавальну, емоційну і вольову сферу. Важливо, щоб закладені в полікультурному освіту ідеї сприймалися учнями як "живе знання", наповнене значеннями, близькими і зрозумілими їм, знаходить для них особистісний сенс.

Формування етнічного та громадянської самосвідомості, планетарної свідомості, культури міжнаціонального спілкування пов'язане з осмисленням особистістю свого місця в світі, ставлення до рідної культури, усвідомленням себе як суб'єкта етносу, громадянина рідної  держави і світу. Досягнення цього можливе лише тоді, коли учень активно включається в пізнавальну діяльність, вводиться в ситуацію діалогу з культурою, з самим собою, з однолітками, з вчителями. Важливо, щоб зміст діалогу ставило його в ситуацію вибору і включало життєво важливі питання, в ході яких він вивчає себе і інших, визначає свої переваги, симпатії і антипатії, самостійно робить висновки.

Діалогічне пізнання дійсності починається з визнання того, що світ поліфонічний і багатогранний, що існує безліч істин, серед яких слід знайти ті, які допомагають зрозуміти себе, усвідомити необхідність узгоджувати свої інтереси і цінності з потребами і установками інших людей на основі принципів демократії, справедливості, терпимості до відмінностей між людьми в звичаях, віросповідання.

Навчальний діалог допомагає зрозуміти, що людська цивілізація являє складну систему, що функціонує на основі взаємозв'язку різних культур, і цей взаємозв'язок забезпечує спільну мову для всіх людей. У діалозі носій певної культури контактує з іншими культурами і особистостями, вбирає або відкидає риси цих культур і людей на основі власного життєвого досвіду, аналізу соціокультурної ситуації, навчального матеріалу.

У педагогічному процесі важливо створити такі умови, в яких учень починає співвідносити себе не тільки зі своєю етнічною спільнотою, а й з іншими культурними групами, відчувати співучасть, симпатію, прагнення знайти способи взаємодії, бажання співпрацювати з людьми, незважаючи на наявні відмінності. Діалог носіїв різних культур в багатокультурному освітньому просторі дозволяє усвідомити необхідність керуватися в своїй діяльності гуманними мотивами.

Соціокультурна компетенція представляє складне і полікомпонентне поняття, є об'єктом пильної уваги таких наук, як педагогіка, культурологія, соціальна психологія, методика викладання іноземних мов.

Соціокультурна компетенція - це наявність знань в різних соціальних і культурних сферах, що характеризують країну, різні суспільства і соціуми країни, що вивчається і наявність умінь адекватно застосовувати ці знання в акті спілкування.

Соціокультурна компетенція передбачає розширення обсягу знань про соціокультурн

 специфіку країн, що вивчається, вдосконалення навчань будувати свою мовну і немовну 

поведінку адекватно специфіці, що складається соціокультурного контексту діяльності, а

 також розвиток умінь адекватно розуміти і інтерпретувати лінгвокультурні факти, 

ґрунтуючись на сформованих ціннісних орієнтаціях. Соціокультурна компетенція 

позначає певну змістовну основу, рівень володіння культурно-історичними,

 соціокультурними та ін.

Соціокультурна компетенція - це сукупність знань про культурні, соціолінгвістичних та 

етичних особливості суспільства країни, що вивчається, а також готовність і здатність

 учнів застосовувати ці знання в іншомовному спілкуванні.

Сьогодні важливо навчати не тільки іноземних мов, а міжкультурної комунікації.

У зв'язку з цим основною метою навчання російської і іноземної мови як 

міжнародного спілкування стає розуміння своєї і чужої культури, перехід 

від обговорення фактів культури країн мови, що вивчається до розуміння і 

усвідомлення способів впливу культурних відмінностей на процес комунікації.

Успішне формування соціокультурної компетенції неможливе без розвитку толерантності 

учнів

У роботі з формування соціокультурної компетенції необхідно поєднувати різні види вправ

 і методи роботи і використовувати всі доступні сучасні засоби в їх творчому поєднанні, 

попутно розвиваючи всі види мовленнєвої діяльності учнів.

 Позакласна робота є цілком ефективним засобом при виборі потрібного ключа в реалізації

 останнього. В руках грамотного педагога він дозволяє розкрити багато завдань 

психологічного, а також педагогічного та методичного плану, які в повній мірі не завжди

 можуть реалізувати уроки.

Роль позакласних занять підвищує соціальну функцію навчання, вони включають 

дітей в широкі потоки життя, долучають до масових видів діяльності, розширюють

 коло спілкування.

Позакласні заняття повинні розширювати лінгвістичний кругозір школярів

 і розвивати їх мовне чуття, виховувати любов і повагу до російського народу

 і інтерес до його мови, повинні прищеплювати учням навички самостійної роботи з

 книгою, вчити користуватися словниками та іншою довідковою літературою,

 самостійно поповнюючи знання з російської мови.

Методи, які використовуються в позакласній роботі з предмета, відрізняються від 

основних   методів навчання не тільки змістом, скільки формою. Так, широко використо-

вується в позакласній роботі і слово вчителя, і бесіда, і самостійна робота учня. 

Однак всі ці методи використовуються в невимушеній обстановці, що створює атмосферу

 велику зацікавленість в роботі.

Основною формою організації роботи в засвоєнні програмного матеріалу залишається урок.

 Але, плануючи навчально-виховний процес, вчителю не варто зосереджувати свою увагу 

тільки на цю форму. Йому важливо розуміти той факт, що призначення предмета полягає не тільки в тому, 

щоб сприяти розвитку самостійності учнів, творчої ініціативи,

 більш міцному і свідомому засвоєнню матеріалу, удосконалювати навички 

лінгвістичного аналізу, підвищувати рівень мовного розвитку школярів  і т. д., скільки в тому, 

щоб прищепити любов до «мовного пізнання». 

Позакласна робота є цілком

 ефективним засобом при виборі потрібного ключа в реалізації останнього.

 В руках грамотного педагога він дозволяє розкрити багато завдань психологічного, 

а також педагогічного та методичного плану, 

які в повній мірі не завжди можуть реалізувати уроки.

 Роль позакласних занять підвищує соціальну функцію навчання, вони включають дітей 

в широкі потоки життя, долучають до масових видів діяльності, розширюють коло

 спілкування.

Межпредметные связи: история искусства, музыка, изобразительное искусство, русская и зарубежная литература, немецкий язык.

Цели учебные и воспитательные: углубление и закрепление знаний по теории литературы, развитие умения реализовывать собственные творческие идеи в условиях коллективной творческой деятельности, пополнение лексического запаса учащихся, развитие навыков монологической и диалогической речи; воспитание эстетического отношения к окружающему миру, развитие творческого мышления, воспитание творческой личности.

Оборудование.  Портреты поэтов, иллюстрации  к балладам, аудиозаписи музыкальных произведений.

Организационная часть. Поскольку, готовясь к внеклассному мероприятию по изучению одного из литературных жанров, ученики работали группами по 5-6 человек, учитель проверяет состояние работы, которую выполнял каждый творческий коллектив. Каждая группа заранее выбрала себе тему для работы: «Происхождение баллад», «Баллады в Германии», «Баллады во Франции», «Баллады в России»,  «Музыкальные баллады».

      Учитель напоминает каждому творческому коллективу, что необходимо подготовить выступление одного или нескольких членов команды. Не только подвести итог своим теоретическим знаниям по литературе, языку, музыке, но и представить практические наработки по избранным темам: дидактический материал, выставка рисунков по теме, альманах.

1. Вступительное слово учителя.

       Сегодня мы отправимся с вами в средневековую Европу. Представьте себе праздник, большое скопление народа, ярмарочную площадь, где под музыку и танцы повествуется о каком-то событии. Тут много вымысла, сюжет драматичен, насыщен диалогом. А самое главное – даётся эмоциональная оценка персонажей. Что вам известно об этом времени?

2. Сообщение группы историков о времени, называемом в истории Средневековьем.

УЧИТЕЛЬ.. Что вы можете сказать о народном творчестве в этот период?

(В это время среди многих разновидностей народной песни особой распространённостью во всех европейских странах пользуется баллада. Это стихотворный жанр, в котором присутствует описание каких-либо событий, но они окрашены сильным чувством повествователя, поэтому сами события слушатель баллады оценивает под воздействием отношения к ним повествователя).

         Когда создатели первых художественных произведений устной словесности стремились произвести наиболее сильное впечатление на слушателя, они призывали на помощь слову музыку (наиболее ранние произведения пелись под аккомпанемент какого-нибудь музыкального инструмента и даже танец.) Кроме того, мелодичность, напевность помогали лучше запомнить текст, чтобы затем повторять его вновь и вновь.

Баллада – это один из наиболее древних фольклорных жанров, небольшой рассказ в стихотворной форме с острым напряжённым сюжетом, в котором явно выступает существенное противоречие между людьми, человеком и природой или человеком и фантастическими силами.

       У баллады есть одна очень интересная особенность. Отношение к тому, о чём повествуется, складывается у слушателя не в результате оценки описываемых событий, а под влиянием отношения к этим событиям повествователя. В балладе всегда отчётливо слышится голос рассказчика, эмоционально переживающего всё, что происходит в балладе. Такая особенность художественного произведения называется лирической оценкой.

       Какова композиция баллады?

 Обычно баллада состоит из нескольких частей. В ней часто встречается пейзажный зачин (описание природы в начале произведения), нередко баллада завершается пейзажной концовкой.  В основной части следует рассказ о каких-либо событиях, в который, как правило, включается диалог: разговор или спор двух персонажей. Именно диалог создаёт в балладе эмоциональную напряжённость повествования.

       Иногда диалог в балладе как бы отсутствует, но на самом деле он просто скрыт. Например, есть явный монолог, но ведь он обращён не к слушающему балладу, а к какому-то молчащему собеседнику.

Послушайте балладу «Ворон к ворону летит» в переводе с шотландского, который сделал А.С.Пушкин.

Ворон к ворону летит,

Ворон ворону кричит:

«Ворон, где б нам отобедать?

Как бы нам о том проведать?»

Ворон ворону в ответ:

«Знаю, будет нам обед;

В чистом поле под ракитой

Богатырь лежит убитый.

Кем убит и отчего,

Знает сокол лишь его,

Да кобылка вороная,

Да хозяйка молодая».

Сокол в рощу улетел,

На кобылку недруг сел,

А хозяйка ждёт милого,

Не убитого, живого.

УЧИТЕЛЬ. Сейчас вы прослушали  народную балладу. А чем она отличается от литературной баллады? (Литературная баллада очень похожа на фольклорную, и это не случайно. Дело в том, что первые литературные баллады создавались как подражание народным балладам. В 18 веке некоторые писатели обратили внимание на красоту и поэтичность устного народного творчества. Они не только собирали и публиковали народные песни, но и пытались сами писать подобные сочинения. Сначала создатели литературных баллад старались не выходить за границы тем и мотивов литературных источников, но затем они всё чаще стали обращаться к полюбившемуся жанру, наполняя традиционную форму новым содержанием. Стали появляться сказочные баллады, баллады сатирические и другие. Произошли изменения ив форме литературной баллады. Прежде всего, это касается диалога. Литературная баллада гораздо чаще прибегает к скрытому диалогу.)

    1.   Что вам известно о балладах во Франции, в Англии и в Германии?

 (Балла́да — многозначный литературоведческий и музыковедческий термин. В Средние века словом «баллада» (фр. balade, ballade) называлась стихотворная (так называемая твёрдая) и текстомузыкальная форма, жанр лирической поэзии и музыки. Возникла во Франции в конце XIII века; к числу первых авторских образцов жанра относятся одноголосные баллады Жанно де Лекюреля (около 1300 года).

Франция. В XVII веке баллады писал знаменитый баснописец Лафонтен. Его баллады отличались простотой и остроумием; но писательница того же века Дезульер лишила балладу этих свойств. В глазах Буало, а затем Мольера баллада была чем-то устарелым и скучным.

Но независимо от такого строго выдержанного, со стороны формы, вида стихотворений, балладой весьма рано привыкли называть во Франции стихотворные пьесы, отличающиеся свободой формы и особенно ярким национальным характером содержания. Такова сохранившаяся до сих пор, как народная песня, баллада, рассказывающая об отчаянии дочери французского короля, принужденной выйти замуж за английского принца (дочь Карла VI была замужем за Генрихом V, королём Англии).  В более позднее время образцы свободной баллады мы встречаем у главы французских романтиков Виктора Гюго («La ballade de la nonne» и «Les deux archers») и у Жерара де Нерваля («La fiancèe fidèle» и «Saint Nicolas»).

Германия. Содержание немецкой баллады также носит мрачный характер; действие развивается эпизодично, восполнение недостающих или связывающих сюжет баллады частей, предоставляется фантазии слушателей. В Германии баллада была особенно в моде в конце XVIII века и первой четверти XIX века, в период расцвета романтизма, когда появились баллады Бюргера, Уланда и Гейне. Из сочинений Гёте в этом жанре большой известностью пользовалась баллада «Лесной царь». В 1797 году Гёте и Шиллер провели состязание в написании баллад («год баллад»), дав таким образом толчок развитию жанра.

Англия. “Песнь о Роланде”– это самая старая и наиболее известная героическая поэма (chanson de geste). Оригинал этой поэмы относится к ХI веку, но нам это произведение известно благодаря Оксфордским манускриптам XII века. Её автор неизвестен, но определённо можно сказать, что это был хорошо образованный человек из общества. Героические поэмы создавались на основе реального героического события, но их сюжет был приукрашен элементами вымысла и фантазии).

   2. Каких немецких поэтов, писавших баллады вы знаете?

(ГЕЙНЕ (Heine) Генрих (1797-1856), немецкий поэт и публицист. С 1831 в эмиграции в Париже. Романтическая ирония страдающего от несовершенства и прозы жизни героя, сарказм и лиризм, дерзкий вызов самодовольной пошлости в «Книге песен» (1827), проникнутой народно-мелодической стихией, и сборник «Романсеро» (1851), где скептицизм и ноты отчаяния не подавляют мужества противостояния судьбе (с 1848 Гейне прикован к постели). Язвительные политические стихи (поэмы «Атта Тролль», 1843; «Германия. Зимняя сказка», 1844), обличающие феодально-монархическую и филистерскую Германию. Те же темы и мотивы в прозаических «Путевых картинах» — остроумном обзоре современного состояния Германии и Европы (части 1-4, 1826-1831), в публицистических эссеистских книгах «Романтическая школа» (1833), «К истории религии и философии в Германии» (1834; влияние идей утопического социализма).

ШИЛЛЕР (Schiller) Иоганн Фридрих (1759-1805), немецкий поэт, драматург и теоретик искусства Просвещения; наряду с Г. Э. Лессингом и И. В. Гете основоположник немецкой классической литературы. Мятежное стремление к свободе, утверждение человеческого достоинства, ненависть к феодальным порядкам выражены уже в юношеских драмах периода «Бури и натиска»: «Разбойники» (1781), «Заговор Фиеско» (1783), «Коварство и любовь» (1784). Столкновение просветительских идеалов с действительностью, интерес к сильным характерам и социальным потрясениям прошлого определили напряженный драматизм трагедий Шиллера («Дон Карлос», 1783-87; «Мария Стюарт», «Орлеанская дева», обе 1801, и др.), народные драмы «Вильгельм Телль» (1804), обусловили создание им теории «эстетического воспитания» как способа достижения справедливого общественного устройства.

В первой половине 1790-х гг. Шиллер не создает больших драматических произведений, зато появляется ряд его философских сочинений: «О трагическом в искусстве» (1792), «Письма об эстетическом воспитании человека», «О возвышенном» (оба — 1795) и т. д. Отталкиваясь от теории  Канта об искусстве, как о связующем звене между царством природы и царством свободы, Шиллер создает свою теорию перехода от «естественного абсолютистского государства к буржуазному царству разума» с помощью эстетической культуры и нравственного перевоспитания человечества. К этим теоретическим трудам вплотную примыкает ряд стихотворений 1795-1798 гг. («Поэзия жизни», «Сила песнопения», «Раздел земли», «Идеал и жизнь») и баллад, написанных в тесном сотрудничестве с Гете (особенно в 1797, так называемый «балладный год»): «Перчатка», «Ивиковы журавли», «Поликратов перстень», «Геро и Леандр» и др.

ГЕТЕ (Goethe) Иоганн Вольфганг (28 августа 1749, Франкфурт-на-Майне — 22 марта 1832, Веймар), немецкий писатель, основоположник немецкой литературы Нового времени, мыслитель и естествоиспытатель, иностранный почетный член Петербургской АН (1826).

Первые десять лет пребывания в Веймаре Гете принимает активное участие в политической жизни герцогства, он управляет военной коллегией, руководит дорожным строительством. К этому времени относится работа Гете над драмами «Эгмонт» и «Ифигения в Тавриде», а также начало работы над «Фаустом». Наиболее значительными лирическими произведениями этого периода являются т.н. «Стихи к Лиде» и баллады, в которых преобладают мотивы таинственной сущности природы, приносящей счастье и одновременно губительной)

УЧИТЕЛЬ. Выполните задание «Найди пару: фамилия поэта – портрет» в модуле Learningapps, перейдя по ссылке https://learningapps.org/display?v=pu5ro19gc19 Правильные пары исчезают.

3. Выразительное чтение баллад и инсценировка на немецком языке.

4. Совместное пение-караоке баллады Г.Гейне «Лорелея» на немецком языке (для воспроизведения видео-караоке необходимо перейти по ссылке https://drive.google.com/file/d/1BUUWTqMoXONF5EHezezyFZYWn4KRMgjI/view?usp=sharing ).

5. Выразительное чтение баллад и инсценировка на немецком языке.

  УЧИТЕЛЬ. А кто из русских поэтов занимался переводами немецких баллад? (В.А.Жуковский, которого называли русским немцем.  Благодаря его стихотворным переводам русские читатели очень рано познакомились с наиболее яркими  образцами немецкой литературной баллады. Переводы Жуковского ценны для нас тем, что его гений впитал в себя ментальность двух народов, русского и немецкого. Один из первых переводов «Лореляй» на русский язык принадлежит Льву Мею. Александр Блок в своем переводе стремился достичь максимальной ритмической близости к немецкому тексту. Каждая строка его перевода в точности равна соответствующей строке оригинала, так что мы можем в полной мере оценить все своеобразие немецкой поэзии с ее пульсирующими ритмами. Но больше всех мне нравится перевод Самуила Маршак. А ещё немецких поэтов переводили на украинский язык Старицкий М. П.,  Федькович О.-А. А., Леся Украинка, Франко И.Я. Кулиш П.А и др. Известные стихотворения Генриха Гейне, Иоганна В. Гёте, Фридриха Шиллера, принадлежащие золотому фонду немецкой классической лирики, в переводах Михаила Лермонтова на русский язык стали образцами русской классической лирики.)

6.  Проанализируйте переводы баллады Шиллера «Перчатка», сделанные М.Ю.Лермонтовым и В.Жуковским. (Баллады в приложении  к уроку)

Анализ баллады «Перчатка».

1.  Чтение баллады

2.  Беседа по вопросам:

• Если читать эти баллады по ролям, то, сколько человек понадобится? (Три: автор, дама и рыцарь)
• Кто герои баллады?  (Влюблённый юноша и дама его сердца)
• Какое событие положено в основу сюжета? (Случайное падение перчатки на арену с дикими зверями)
• Как, по-вашему, выглядит дама, устроившая испытание  своему рыцарю? (Молодая красивая, но легкомысленная и бесчувственная девушка)
• Что вы можете сказать о рыцаре? (Влюблённый юноша, готовый на всё для любимой)
• С какой интонацией произносит свою реплику героиня? Попробуйте сказать так же, как это сделала она. (Весело, беззаботно и лукаво)
• О чём свидетельствует её поведение? (О бездушии и самолюбовании, уверенности в том, что для неё все должны жертвовать собой)
• Почему рыцарь выполнил её просьбу? (Потому что он искренне её любил)
• А как ей отвечает рыцарь? (С чувством собственного достоинства и пониманием того, что эта красавица любит только себя)
• Почему диалог оказался разорванным?
• (Потому что юноша без слов отправился выполнять жестокую, если не сказать чудовищную просьбу своей любимой)
• Что происходит между двумя репликами? (Самое главное событие)
• Как вы думаете, юноша разлюбил девушку? Почему? (Он не мог сразу её разлюбить, но ему горько и больно потому, что он понял, что любящая женщина не может устраивать  жестокие испытания ради такой мелочи, как перчатка. Значит, она его не любит и не стоит надеяться на то, что она изменится).
• Как ритм стихотворения связан с происходящими событиями? (Ритм замедляется в самый драматический  момент, затем стремительно нарастает, неожиданно обрываясь)
• Почему баллада называется «Перчатка»? (Поэт кратко и точно определяет главное, что изменило жизнь  героев)
• Чем отличаются эти переводы баллады?
• Какие художественные средства используют переводчики для создания образов дамы и рыцаря? Речь героев, прямая авторская характеристика.

3.  Чтение баллады по ролям.

4.  Творческая работа.

         Девочкам   дать развёрнутый ответ на вопрос: «Почему рыцарь не требует благодарности». Начните свой ответ со слов: «Красивая, но бесчувственная девушка…»

         А мальчики отвечают на вопрос: «Какие чувства испытала девушка после того, как юноша достал её перчатку». Можно начать так: «Мужественный и самоотверженный юноша…»

6.   Выразительное чтение баллад Лермонтова, Жуковского, Пушкина.

7.  А что вы знаете о современных музыкальных балладах? (Сообщение о творчестве современных музыкальных коллективов, о рок – балладах.      Баллады воплощались в музыке в виде сольных вокальных сочинений в сопровождении фортепиано (Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Лист, Х. Вольф); создавались и инструментальные баллады (главным образом фортепианные: Ф. Шопен, Ф. Лист, Э. Григ).

       В музыке — встречающийся у многих народов песенный жанр, ведущий происхождение от старинных хороводных песен-танцев. Типичные черты баллады — сочетание эпической повествовательности и лиризма, медленный или умеренный темп. В народной музыке американских негров сложился самобытный тип баллады, имеющий некоторую общность с блюзом и сохранивший связь с африканскими традициями. В джазе получил распространение лирический балладный стиль инструментальной игры и пения.

       Блюз отражает глубоко личные переживания, насыщенные драматизмом и внутренней конфликтностью, содержит также элементы юмора, иронии, социальной сатиры. Специфика блюза проявляется, кроме того, в особом строении поэтической строфы и своеобразии музыкальной формы, в использовании определенного круга выразительных средств, в манере исполнения. Для блюза характерны метафоричность образов, импровизационность музыки и текста, применение полиритмии и синкопирования (см. синкопа), вопросно-ответный принцип формообразования, специфическая тембровая окраска звучания голоса или инструмента.)

  Рефлексия.

1.      Что нового и интересного вы узнали сегодня?

2.      Понравились ли вам инсценировки?

3.      Какие печатные издания вы приготовили к этой теме?

4.      Что даёт вам изучение творчества немецких и русских поэтов?

5.      Какие замечания вы можете сделать по подготовке этого         мероприятия?

6.      Что вы бы изменили теперь, после его проведения?

7.      Как вы оцениваете работу ваших товарищей по команде и работу других групп?

ПРИЛОЖЕНИЕ №1

ПЕРЧАТКА

Перевод М.Ю.Лермонтова

Вельможи толпою стояли

И молча зрелища ждали:

Меж них сидел

Король величаво на троне;

Кругом на высоком балконе

Хор дам прекрасных блестел.

Вот царскому знаку внимают,

Скрыпучую дверь отворяют,

И лев выходит степной

Тяжёлой стопой.

И молча вдруг

Глядит вокруг.

Зевая лениво,

Трясёт жёлтой гривой

И, всех обозрев,

Ложится лев.

И царь махнул снова,

И тигр суровый

С диким прыжком

Взлетел опасный

И, встретясь со львом,

Завыл ужасно;

Он  бьёт хвостом,
Потом

Тихо владельца обходит,
Глаз кровавых не сводит …

Но раб пред владыкой своим

Тщетно ворчит и злится:

И невольно ложится

Он рядом с ним.

Сверху тогда упади

Перчатка с прекрасной руки

Судьбы случайной игрою

Между враждебной четою.

И к рыцарю вдруг своему обратясь,

Кунигунда сказала, лукаво смеясь:

«Рыцарь, пытать я сердца люблю.

Если сильна так любовь у вас,
Как вы твердите мне каждый час,

То подымите перчатку мою!»

И рыцарь с балкона в минуту бежит,
И дерзко в круг он вступает,

На перчатку меж диких зверей глядит

И смелой рукой  поднимает.

И зрители в робком вокруг ожиданье,
Трепеща, на юношу смотрят в молчанье.

Но вот он перчатку приносит назад.

Отсюда хвала вылетает,

И нежный, пылающий взгляд –

Недальнего счастья заклад –

С рукой девицы героя встречает.

Но досады жестокой пылая в огне,

Перчатку в лицо он ей кинул:
«Благодарности вашей не надобно мне!»

И гордую тотчас покинул.

ПЕРЧАТКА

Перевод В.А.Жуковского

Перед своим зверинцем,

С баронами, с наследным принцем,

Король Франциск сидел;

С высокого балкона он глядел

На поприще, сраженья ожидая;

За королём, обворожая

Цветущей прелестию взгляд,

Придворных дам являлся пышный ряд.

Король дал знак рукою –

Со стуком растворилась дверь,

И грозный зверь

С огромной головою,
Косматый лев

Выходит;

Кругом глаза угрюмо водит;

И вот, всё оглядев,

Наморщил лоб с осанкой горделивой,
Пошевелил густою гривой,

И потянулся, и зевнул,
И лёг. Король опять рукой махнул –

Затвор железной двери грянул,
И смелый тигр из-за решётки прянул;

Но видит льва, робеет и ревёт,
Себя хвостом по рёбрам бьёт,
И крадется, косяся взглядом,
И лижет морду языком,

И, обошедши льва кругом,
Рычит и с ним ложится рядом.

И в третий раз король махнул рукой –

Два барса дружною четой

В один прыжок над тигром очутились;
Но он удар им тяжкой лапой дал,
А лев с рыканьем встал …

Они смирились,
Оскалив зубы, отошли,

И зарычали, и легли.

И гости ждут, чтоб битва началась.

Вдруг с женского балкона сорвалась

Перчатка … все глядят за ней …

Она упала меж зверей.

Тогда на рыцаря Делоржа с лицемерной

И колкою улыбкою глядит

Его красавица и говорит:
«Когда меня, мой рыцарь верной,
Ты любишь так, как говоришь,
Ты мне перчатку возвратишь»,

Делорж, не отвечав ни слова,
К зверям идёт,
Перчатку смело он берёт

И возвращается к собранью снова.

У рыцарей и дам при дерзости такой

От страха сердце помутилось;

А витязь молодой

Как будто ничего с ним не случилось,

Спокойно всходит на балкон;

Рукоплесканьем встречен он;
Его приветствуют красавицыны взгляды …

Но, холодно приняв привет её очей,
В лицо перчатку ей

Он бросил и сказал: «Не требую награды».